Нині Донецький та Луганський регіони є зоною АТО. Важкі часи настали для нашої держави. Нас хочуть розділити, але ми – українці – сильна нація, і Україна – єдина держава. Всі ми молимося за долю нашої країни – від малого й до старого, просимо в Господа захистити нас від горя, яке несе з собою агресорська війна. Ми вдячні тим, хто відстоює право України бути гордою державою, хто захищає нас із вами. Спішно повинні брати приклад із героїв АТО та вміти дати відсіч будь-якому ворогові, не шкодуючи власного життя.

         Кожен українець має активну громадянську позицію щодо подій на сході країни. Саме тому в Коростську ЗОШ І-ІІІ ст. завітав ще недавній учень цього закладу Павло Климець, який про справжній патріотизм знає не з чиїхось слів, а з власних діянь. Юнак виявив бажання розповісти своє бачення про війну. Наголосити, що попри всі негаразди, український народ прагне одного – спокою, миру та чистого блакитного неба над головою.

         Спочатку воїн АТО зі своєю ріднею та друзями завітав у 4-А на урок мужності, де його гостинно й привітно в національному вбранні зустріли дітки та класний керівник Раїса Гольонко. Вже перше знайомство зі своїми маленькими односельцями вразило Павла Климця до глибини душі. Раїса Романівна представила гостя такими словами: «Люди, які захищають нашу Вітчизну – герої. Вони мужні, сміливі, сильні. А Петро Климець – один із них». Всі разом заспівали Гімн України та хвилиною мовчання вшанували пам'ять загиблих наших співвітчизників. Хлопчики й дівчатка виразно та емоційно читали вірші про Батьківщину, рідний край. З усього видно було, що не очікував боєць такого знання маленьких корощан про ті події, які важким каменем лягли на груди нашому народу. Після численних запитань про війну учнів, переконався в цьому остаточно. Діти знають все. Це нам, дорослим, здається, що вони лише діти, а насправді – це особистості, які теж добре розуміють, що йде неоголошена Росією війна. Бандитські угрупування, терористи та солдати Російської Федерації стріляють у мирних людей, по школах, дитячих садках, будинках… Є поранені, багато людей убиті. В окремих містах та селах немає газу, води, електрики. Люди вимушені голодувати, жити в підвалах. Все це Петро Климець бачив на власні очі, пережив. Тому було важко на душі, дивлячись, як діти переживають за долю країни і за нього особисто. А коли на проектованому екрані з’явилось відео «Боротьба за Україну», підкріпленими піснями та патріотичними гаслами, не стримався… на щоках з’явилися сльози. Хоробрі та мужні – не плачуть. Не правда. Дивлячись, як плюндрують і знищують цілі сім’ї, населені пункти, важко витримати подібне. Витримає хіба той, що немає в собі ні серця, ні душі. Справжньому патріоту не може не боліти за Батьківщину, цим він і відрізняється від інших.

        Учні та гості написали свої побажання солдату на паперових квітах та віддали йому на згадку. І кожен  бажав тільки одного: щоб в країні панував мир, а наші захисники поверталися додому живими та неушкодженими. Згодом всі разом утворили коло, міцно взявшись за руки, на знак єдності та підтримки всіх, хто бореться за Україну, вболіває за її долю, підтримує цілісність і щасливе майбутнє. А ще учні подарували солдату свої листи та малюнки й інші необхідні в зоні АТО речі.

         Після цього на зустріч із Петром Климцем чекала переповнена актова зала навчального закладу. Його зустрів чотирьохсотголосий  учнівський та педагогічний хор, співаючи Гімн України, а ще прозвучали оплески за його мужній та нелегкий обов’язок. Директор Коростської ЗОШ І-ІІІ ст. привітала доблесного воїна на рідній землі та коротко розповіла його біографічні дані, а далі передала слово самому гостю. Юнак відповів на безліч різних запитань школярів молодшої, середньої та старшої ланок, які охоче бажали дізнатися з вуст самого очевидця тих непростих подій. Зі сцени зали з вуст учениць 8-А класу Наталії Рудики та Анастасії Сороки прозвучали вірші-подяки «Ти герой» та «Зустріч із сином».

         Вже не раз було доведено, що війна не лише справа дорослих, а й дитячі серця б’ються в унісон з усією країною. Дитячі молитви линуть до небес з благанням миру. Всі ці переживання втілила у власному вірші «Молись за Україну» учениця 9-Б класу Дарина Титечко, якого від всього серця декламувала для того, хто повсякчас стоїть на варті нашого миру. А Вікторія Комар з 10-А класу заспівала відому пісню «Повертайся живим», яка вже давно стала символом незламності українського духу.

Побажав повертатися живим і спеціаліст по роботі з молоддю та спорту Коростської сільської ради Іван Галуха. Наголосив, щоб учні закладу брали приклад зі свого односельця й гордилися його славними звитягами в боротьбі з рашизмом. Щастя, міцного здоров’я, бойового духу йому та побратимам побажала й директор освітньої установи. Віра Михайлова від колективу подякувала за те, що кожний день змушений дивитися смерті в очі, аби оберігати нас. Щоб молитва матері й усіх людей захищала солдата від ворожих куль. Під оплески учнів та педагогів вручила Петру Климцю також пам’ятний сувенір, аби він повсякчас нагадував, що всі односельці разом із ним, з його бойовим духом аж до повного знищення ворожої сили. В кінці зустрічі присутні на шкільному заході кинулись, аби отримати від героя автограф та сфотографуватися з ним.

А далі… Далі юнак на одинці в невимушеній обстановці поділився своїми спогадами, про які не бажав би знати кожен пересічний українець. А йому довелось пройти через пекло війни. Ще рік тому слово «війна» звучало як звичайний абсурд. Сьогодні ж це страшне слово набуло реального значення й звучить навіть з вуст наших дітей. Не просто відповідати на питання малечі, яка, проснувшись з самого ранку, адресує зовсім доросле й непросте речення: «А коли закінчиться війна?». Дорослу розгубленість стараєшся замаскувати зовсім в іншому векторі значення цього питання. Хто знає, як буде й що буде розповідати своїм майбутнім дітлахам Петро Климець про війну, але, впевнений, то будуть слова болі, слова любові до Батьківщини та пам’яті тих, які поклали своє життя на вівтар миру та свободи.

Петро Климець відзначився неабиякою хоробрістю, коли в одному із населених пунктів разом з іншими побратимами взяли в полон дванадцять ворожих коректувальників вогню. Серед них було й троє жінок. Усіх віддали нацгвардійцям разом з вилученими новітніми телефонами та іншим комунікаційним інвентарем. За цю успішно проведену операцію уродженця Короста військове керівництво нагородило медаллю Червоного хреста за мужність та відвагу. Хоча це не поодинока військова операція. Були ще в нього дві вдалі спроби із взяттям сепаратистів у полон.

              Подяку висловив   односельцям, які піклуються про його військові будні. Зокрема, з вдячністю відгукнувся на адресу всього колективу Коростської ЗОШ за посилку вагою біля 70кг, яку отримав перед новорічними святами. Їздив по неї разом зі своїм командиром, який дивувався такому великогабаритному подарункові. По приїзді, відразу розділив його вміст порівну між побратимами: і одяг, і харчі. Адже на війні всі рівні, там не існує, ні звання, ні почестей. Ці регалії замінює лише одне слово: «брат».

         Уже зовсім скоро Петро Климець повернеться в розташування своєї військової частини в Києві. А через місяць знову піде бойовою дорогою. Дав би Бог, щоб це була його перша й остання ротація. Щоб зовсім скоро надійшла радісна новина – ми перемогли! А солдат повернувся б додому в теплі та щирі обійми своїх батьків, братів, сестер, своїх рідних та друзів й далі милувався швидкоплинною Горинню та рожевим сходом сонця над лугами Короста.