ВЕСНА
Весна! Весна дзвінкоголоса!
Промінчик сонця золотий!
Тут тільки щастя розлилося
Під ніжним небом голубим.
Уся природа оживає,
Весна красна і де до нас.
І ніжно землю прогріває.
Земля радіє. Знов весна.
Вона на крилах прилетіла
Ця неповторна й світла мить,
Сніги спочатку розтопила,
А ось і пташечка летить.
Вже ніжна квітка визирає,
Росою теплою умита.
Радіє річка гомінлива,
Чекаючи уже на літо.
Марія Рудика 11-А кл.
МАМО
Я люблю вас, мамо,
Найдорожча ви в житті,
Ви мене зростили
В ласці і в теплі.
Як вас не любити,
Як життя дали?
Жить мене навчили
Й в дорогу вели.
Мамо, мамочко, матусю!
Найдорожча в світі,
Вас любити вічно буду
І кожної миті.
А якщо настане туга,
Вкриє скроні сивина,
Пам’ятати завжди буду,
Що любов на двох одна.
Марія Гладюк 11-Б
РІДНА МОВО
О, мово рідна, мово незабутня,
Ти твориш диво у своїх словах,
Ти мов колиска тепла в мами,
Де я росла, мужніючи у снах.
Твої слова для мене означають:
Натхнення, працю, щастя і любов,
Твої слова, немов бальзам на душу,
Що змушують всміхнутись серце знов.
Марія Рущак 8-Б
ЖИТТЯ ПРЕКРАСНЕ
Коли заходить сонце,
А в житті стається диво,
Ти відкрий своє серце
І подивись на світ красиво.
Ти не плач і не сумуй,
Усміхнися світу,
Про хороше щось згадай,
І в душі настане літо.
Тебе сонце розбудить,
Що на небі зійшло.
І серденьку твоєму
Щасливу мить принесло.
Не раз буде холодна роса
І местиме сніг,
Та в душі не згасне краса,
Що впала до твоїх ніг.
І хай листя з дерев опадає,
І широко розіллються ріки,
Що буде далі – ніхто не знає,
Та щастя лишиться навіки.
Пам’ятати потрібно завжди,
Що життя прекрасне,
І щастя полюбить людину
За її серце ясне.
Віта Титечко 9-А
МРІЯ
Хотіла б я пташкою стати
Щоб у вирій теплий полетіти,
У небеса блакитні піднятися,
Все з висоти подивитись.
Якби моя мрія здійснилась,
Що я у висоту піднялась,
То радісне стало б життя моє
Це ж мрія моя, щастя моє!
Мрія моя нездійсненна.
Як журба моя безкінечна.
Сумую я, плачу
Мрії своєї я вже не бачу.
Леся Дубинець 9-А
Голодна осінь
Серед захмуреного дня,
Десь пташка в лісі ледь щебече
На роздоріжжі і сама
Дівчина ледь-ледь плаче.
Ніхто і не спитає:
«Хто, чому сумна,
Чому печаль на серці має?»
Поля давно плугів не знають,
Лиш чорні ворони, що в полі тім,
Над трупами людей літають.
Вже різко вітер повиває,
І постать вся її дрижить,
І мертвий крик її питає:
«Хто ти, дівчино сумна,
Така заплакана й одна?»
Вона тихенько промовля
Голодна осінь Я...
Як важко…
Панує туга на душі,
Думки погасли пурпурові.
Написані сумні вірші,
Що важко жити без любові.
Коли краси не бачиш в ній.
Чекаю мить лише одну,
Коли скажу я – милий мій!
Коли у них лише страждання.
Як важко слухати пісні,
Коли не маєш ти кохання!
Віта Кошляк 11-А кл.
Коли вперше я тебе зустріла,
Ти видався мені смішним.
Тепер лиш я все зрозуміла,
Яким ти був тоді близьким.
Я думала, що ти жартуєш,
Що жарти всі твої слова,
Що ти любов свою малюєш
На крилах щастя і добра.
Ти щирим був, ти був правдивим,
Твої прозорі почуття,
Твої слова, які на крилах
Несли мене у забуття.
Я їм не вірила, не знала,
І з них сміялась довгий час.
Не стримавсь - іншу проводжаєш,
Не об'єднає доля нас.
Тепер лиш я все зрозуміла,
Як сильно я тебе люблю.
І ночі довгі та холодні
Я бога за тебе молю!
Марія Мамчур 11-В кл.
ВЕСНА
Пішла зима, й все навкруг розцвіло.
Любов пішла, й забулось що було.
Забулось все те, що колись так боліло.
Мовчать душі крики, що на волю хотіли.
Зима розлучила… Нічого, на краще!
А ти так хотіла, хоч крапельку щастя.
Але він не зміг тобі її дати,
Бо не єдина для нього була ти.
Прийшла весна… І ось усе забулось.
І для іншого твоє серце розцвіло,
Покохав тебе навік він щиро,
Й тепер назавжди обоє ви щасливі.
Марина Сорока 11-В кл.
НЕЗДІЙСНЕННЕ БАЖАННЯ
Чому не хочуть нас покохати ті,
Кого ми серцем всім кохаєм,
Від них ми хочемо почуть слова святі,
Та чи почуєм їх, не знаєм.
Коли ми ті слова почуєм,
Загоять в серці рани всі,
Ми серденько своє руйнуєм,
Й клоняємось їхній красі.
А як нам скаже хтось «Люблю!»,
Хтось, кого ми не хочем кохати.
«Не ятри мені душу, молю!
Ти не змусь мене більше страждати!»
І від слів тих сльоза потече,
І серденько у грудях заплаче,
Ніби з полум’я, та сльоза – так пече,
І душа виривається з тіла неначе.
Та всерівно ми кажемо: «Ні!»
І ми бачим, які ті страждання,
Бо такі відчуваєм самі,
Та не можем здійснить їх бажання.
Катерина Рудика 11-В кл.
ЩАСТЯ
Серце до серця лине,
Ніжність і ласка очей,
Промені раннього сонця
Тішать серця людей.
Рання вечірняя зірка
Сипле любов навкруги,
Перша усмішка кохання
В серці розтопить сніги.
Сила бурхливої мрії
В душах коханих сердець,
Ніжно зігрітих любов’ю
Йде-поспіша під вінець.
Юлія Соловей 10-А кл.
СВІТ НАВКОЛО ТЕБЕ
Який цікавий світ навколо,
Ти, друже, тільки придивись!
На небі сонця жовте коло,
А поруч з домом – сад і школа,
Живи, дорослішай і вчись!
Дивись на квіти, на дерева,
Вивчай птахів, комах, тварин,
Ти станеш кращим і, напевно,
В життя підеш сміливо й певно,
Та пам’ятай, ти не один!
З тобою вся твоя родина:
Батьки, бабусі та діди,
З тобою друзі, Батьківщина,
Тож, уперед, мій друже, йди!
Юлія Комар 11-В кл.
УКРАЇНСЬКИЙ СТЕП
Степ – широкий і довгий,
Безмежний, як світ,
Колиска українського народу,
Яка, гойдала великих людей.
Тут їздили славні козаки,
Степ через свою безмежну ширину,
Допомагав запорозьким козакам
У боях відбиватися від загарбників
І захисту рідної неньки України.
Комар Юрій 11-В кл.
ПЕРШИЙ ДЕНЬ ВЕСНИ
Настав вже перший день весни,
Розтали скрізь уже сніги,
І ось весна весела розцвітає,
Тепло до себе в гості закликає.
Співають пісню солов’ї,
Милуються ліси, гаї…
Квітчай же, весно чарівнице!
Віночок з квітів польових,
Щоб ним прикрасити дорогу
В країну мрій моїх.
Спасибі, весно, тобі мила
За радість, що в душі пала,
Неначе пташка сизокрила,
Промінчик щастя принесла.
Світлана Сорока 10-А кл.
