Виховні центри

Історія школи    

Історія Коростської школи сягає в далеку давнину. З 1860 по 1877 рр. на кошти селян в Коросту існувала школа, де навчалось 30 учнів.

     За даними перепису 1867 року на Україні населення було неписьменним. Поза школою залишалося понад 70% дітей шкільного віку.

     У 1905 році прибув представник з Росії. 1910 р. була побудована школа, але не працювала.

    У 1912 р. будівництво церкви і школи здійснювало земство за рахунок держави, але не вистачало коштів. В жовтні 1914 р. почала працювати початкова школа. Ввели новий  предмет «Боже слово».

    Першим вчителем у цій школі був Старицький Володимир, а учнями Білецький Мефодій Титович, Титечко Антон Никонович, Комар Дмитро Миколайович.

    В роки панування буржуазно-поміщицької Польщі були закриті майже всі українські школи, а вчителі – українці звільнені з роботи.

   В селі Корост існувала польсько-українська школа 4-х класна.

   В першому і другому класах навчалися учні один рік, в третьому -2 роки, в 4 класі –3 роки.

  Всього в школі було 160 учнів. В кожному класі навчалося 40 учнів. В польській школі працювали вчителі: Драшпуль Ольга, Єр'євігова Янка, Фабянка Дорота.

  Польську школу закінчили: Бережний Кіндрат Кирилович, Білецький Мина Мефодійович, Сорока Пилип Ульянович, Кулінка Кирило Якимович і інші.

  При радянській владі (1939 р.) в с. Корост була відкрита школа, в якій навчалося 100 дітей.

  Після звільнення Рівненщини від німецьких загарбників в 1944 р. в с. Корост знову почала працювати школа. Директором школи був Смоляр Василь Іванович. Працювала вчителька Люлька Юхима Федорівна.

   На хуторі Оборки була початкова школа, в якій працювали вчителі Шум Марія і Шум Галина.

   У 1952 – 1956 рр. очолювали педагогічні колективи Киржмеєр Микола Федорович і Кузьмич Степан Якович.

  1958 – 1966рр. – Карлюк Дмитро Онуфрійович очолив восьмирічну школу.

  1967 – 1969рр. – працював директором школи Лесик Кіндрат Петрович.

   Майже всі вчителі були вихідцями із східних областей України. Це Осеніна Варвара Василівна, Швороб Лідія Петрівна, Швороб Іван Васильович, Кузьмич Реґіна Мар'янівна, карлюк Катерина Яківна і ін.

   З 1974 року в нашому селі працює середня школа. Очолив педагогічний колектив у середній школі Галан Володимир Тимофійович.

   З 1979 р. по 2005 р. очолював педагогічний колектив Михайлов Олександр Вікторович.

   В Коростській ЗОШ І-ІІІ ступенів навчається 450 учнів. Їх навчають 43 вчителів. Із них 40 мають вищу освіту, 3 – середню спеціальну, дев’ятьом  вчителям присвоєно вищу категорію, вісім  мають звання «Старший вчитель», 19 вчителі – першу категорію.

   Педагогічний колектив школи з листопада 2005 року очолює вчитель – методист Михайлова Віра Петрівна.

   На широкий життєвий шлях вийшли тисячі випускників нашої школи. Серед наших випускників люди найрізноманітніших професій: священики, підприємці, вчителі, агрономи, офіцери, лікарі, юристи й хлібороби, робітники, працівники культури.

   Щорічно в нашій школі відбуваються зустрічі з випускниками, які приїжджають з різних куточків України, Росії, Білорусії, Молдови.

   З 2000 року в школі працює фольклорно-етнографічний колектив «Мазурки» - дипломант Міжнародних фестивалів «Древлянські джерела», «Котилася торба», який очолює Банацька Наталія Тарасівна.

   Є в нашій школі поети: Кика Михайло Михайлович – вчитель німецької мови, лауреат Всеукраїнського фестивалю гумористів, член Національної спілки журналістів України. Видав збірку поезій «У родинному колі».

  Василь Титечко вчитель фізичного виховання, автор тринадцяти поетичних та прозових книг, член Національної спілки письменників України, член Національної спілки журналістів України, лауреат літературної премії в галузі дитячої літератури ім. Леоніда Куліша-Зіньківа.

   У ЗОШ І-ІІІ ступенів діє шкільне самоврядування. Створена республіка ТЕМП. Головною метою якої є розвиток духовності, активності учнів, виховання в них почуття власної гідності, надання можливості проявити себе у громадській роботі.

   У нас є Рада Міністрів, в яку входять представники з центрів навчання і творчості, культури і відпочинку, спорту і туризму, преси та інформації, роботи з молодшими школярами, дисципліни і порядку; створена група «Сокіл», члени якої чергують на дискотеках, слідкують за дотриманнями учнями «Правил для учнів».

   Кабінет Міністрів організовує роботу шкільної республіки, сприяє виконанню учнями Статуту школи.

   Учні нашої школи є активними учасниками районних та обласних конкурсів. Комар Іван, Комар Наталія  неодноразово займали призові місця в конкурсі  естрадної та авторської пісні «Юна зірка».

 У змаганнях на кубок району, області з футболу, волейболу, наша спортивна команда протягом багатьох років займає призові місця.

   У 2007 році школа газифікована.

В грудні 2009р. в рамках проекту «Рівний доступ до якісної  освіти» отримано  шкільний автобус.

За сприянням райдержадміністрації в школі повністю замінено дах  основної будівлі школи.

В 2012 році замінено 39 вікон на енергозберігаючі. В 2013 році замінено ще 32 вікна на енергозберігаючі.

Облаштовано гараж для шкільного автобуса, встановлено європаркан.

Все це робиться в ім’я дітей і заради дитини.

В 2012/2013 навчальному році почав діяти хореографічний гурток (керівник Сорока Н.І.), який став центром життя не тільки школярів, а й їх наставників.

Село моє рідне село

Село виникло за часів Київської Русі. Перша згадка належить до  1520 р. На його околиці височить оборонне слов’янське городище.

   Під час війни між Росією і Швецією в Корості перебували головні сили російської армії, яку очолював Петро І . У бойових сутичках російським військам активно допомагали місцеві селяни. У 1768 р. в лісах за Горинню з’явилися гайдамацькі загони. Вони нападали на панські фільварки, роздавали біднякам худобу, хліб. Польський королівський уряд відрядив проти гайдамаків, що мали тісний зв'язок із загонами Гонти і Залізняка. Вирішальний бій між народними повстанцями і регулярними частинами панських рейтерів стався поблизу Короста.       Гуртківці нашої школи зібрали історичні дані про навколишні села: Одринки, Степань, Кричільськ, Мале Вербче.

Окрасою нашого села є церква, яка у 2005році відзначала своє сторіччя.

         У 1940 р. була створена комсомольська організація, секретарем якої був Рум Хайм Лазаревич.

         У квітні 1941 року в селі Корост був створений й колгосп, до якого ввійшло біля 40 одноосібних господарств. Головою колгоспу був обраний Титечко Антон Никонович.

         Щасливе життя трудівників було перерване нападом німецько-фашистських загарбників 22 червня.

         В січні 1944 р. частини 143 та 397 стрілецьких дивізій з армії I Українського фронту звільнили край від німецьких окупантів. 14 січня 1944р. було звільнено село Корост. Після визволення Ровенщини все населення краю приступило до відбудови народного господарства. Відкривалися школи, хати-читальні, відтворювалися колгоспи.

         У 1946 р. в селі Корост було відновлено колгосп, головою якого було обрано Чижа Миколу Савича. Колгосп ім. Шевченка був високо розвинутим господарством. Господарство обробляло 4239 га землі, в тому числі 1304 га орної. Вирощували льон, було розвинуте м'ясо-молочне тваринництво. Колгосп неодноразово нагороджувався урядовими нагородами.

         В Коростському ЗНЗ навчається 505 учнів, їх навчають 48 вчителів. До послуг жителів села будинок культури, будинок побуту, бібліотека, амбулаторія, працює стоматологічний кабінет.

         На фронтах Великої Вітчизняної війни билися з гітлерівцями 109 жителів. З них 53 загинуло смертю хоробрих, відзначено орденами і медалями.

         Багато хлопців воювали в Афганістані. Це: Мельник Іван Прохорович, Мельник Василь Антонович, Коропчук Віталій Андрійович, Бережний Степан Васильович, Бережний Олександр Андрійович, Титечко Віктор Іванович, Кубинець Григорій Каленикович.

         Пілат Григорій Сергійович загинув виконуючи свій громадянський обов’язок. 

Екологічна зала

Створення його розпочалося 2003 року з ініціативи директора школи Віри Петрівни та вчителя екології Юрія Никоновича. Прагнучи зберегти природу ми звертаємось за допомогою до вищих сил:

Пречиста Діво! Збережи цей світ,

А в ньому нашу рідну Україну.

Сади і гори, ріки і моря,

Пташину, і звірину, і людину.

           Першим в екозалі з'явився еспотан представників флори і фауни Рівненщини з Червоної книги України. Тут представлені такі види як підсніжник звичайний, сон великий, вовчі ягоди пахучі, пугач, видра річкова, які зустрічаються в річках, лісах  та на околицях наших сіл.

         На цьому стенді зафіксовано пейзажі рідного краю, зроблені учнями школи, а також зібрані цікаві дані з життя рослин.

          Почесне місце в залі займають вироби екологічного наповнення, зроблені школярами власноруч.

          На цих тематичних стендах показано загрозливу ситуацію, яка склалася в Україні під впливом необдуманої людської діяльності, що призвела, як вино на картах, до екологічної кризи. А саме у великій забрудненості атмосферного повітря та водних ресурсів. Як наслідок, 1992 року вся територія України була оголошена зоною екологічного лиха.

         Наступний стенд готували наші учні середньої ланки. Подивіться як вони передали свою любов до природи в малюнках. А ще зібрали добірку дивовижних фактів із життя тварин і людини.

         Ідея створення цього еколого – народознавчого пізнавального стенду з'явилась під час навчальних екскурсій з біології, де діти намагалися передбачити погоду за станом рослин. Стенд так і називається «Рослини – синоптики».

        Висловити свою позицію щодо екологічних проблем рідного краю і України загалом старшокласники можуть в рубриці «Екопогляд». Не залишена поза увагою болюча катастрофа на Чорнобильській АЕС. Щороку в нашій школі 26 квітня проходить лінійка пам'яті та шани тих хто ціною власного життя зберіг для нас чисте небо.

       Науково – пізнавальний стенд «Рівненський природний заповідник» дає можливість учням і вчителям ближче познайомитись з унікальними ландшафтами рідного Полісся, що збереглися у первозданному вигляді, а також здійснити заочну подорож відділеннями заповідника. Зверніть увагу на неповторність краси озера Сомине та озера Біле, ставків відділення «Переброди» та червонокнижних  представників заповідника.

Зала дитинства і материнства

Жінка – мати була, є і буде символом усього і ніжного, доброго і чесного на землі, адже мати для кожного з нас є найдорожчою людиною. Мати народжувала дитину, співала їй пісень, вчила добра і любові, навчала охайності і працьовитості. Недарма в народі кажуть: «Який кущ, така й калина. Яка мати, така й дитина.»

         Багато українських жінок прославили Україну своєю державотворчою, культурною, науковою діяльністю. Це в першу чергу такі жінки, як княгиня Ольга, Анна Ярославна, Роксолана, Соломія Крушельницька, Леся Українка У нашому залі «дитинства і материнства» зібрані матеріали і про найбагатших мам нашого села, багатством яких є діти.

         Мати – всього початок. Мати – берегиня роду людського. Незмірну любов, ласку, ніжність і тепло дарує вона своїм дітям оберігаючи їх дім.

          Матерями –героїнями є такі мами, Нагорна Катерина Степанівна народила і виховала 13 дітей, Супрунчук Ольга Зосимівна-12 дітей, Комар Василина Павлівна-11 дітей, а Боса Анастасія Анатоліївна-9 дітей та багато інших.

         Є у селі і молоді мами, які теж народили виховують багато дітей. Це Боса Любов Юріївна-12 дітей, Нагорна Ганна Юріївна-9 дітей, Малейчик Любов Платонівна-9 дітей.

        Найніжніші, найсокровенніші, найкращі слова ми бережемо в своїй душі для мами.

       Немає нічого безкорисливішого, ніж Любов матері: Хто втішає від болі, як не мати? Тільки мати вміє і не спати!

      У народі кажуть: «Не та мати, що повила, а та що до розуму довела». «Не та мати, що народила, а та, що добре навчила».

      Саме тому українська мораль засуджувала матерів-зозуль, які залишали напризволяще своїх дітей, чи, народивши дитину, не дбали про її подальшу долю. Ми дуже хочемо, щоб ось такі, кароокі, з сонячним обличчям діти не чекали маму, а були поряд з нею з колиски, з першого року, з першого слова.

      У нашому сучасному світі  діти мають права, і на цих стендах висвітлено: Декларація прав дитини, конвенція про права дитини.

      Всі люди на землі хочуть миру і голуб який тримає гілочку мирти свідчить про те, що спільними зусиллями ми будемо берегти мир і спокій задля майбутнього наших дітей і майбутнього покоління.

      А ось перед вами дерево роду. Нижні грубі гілки цього дерева –це наші прадіди, листочки на нижніх товстих гілках –бабуся і дідусь, на вищих тонких гілках мама і тато, а листочки на найвищих тоненьких гілочках –це найменші члени нашої родини –братики і сестрички. Все це один рід, одне міцне дерево. Ми з вами –український народ, який складається з родин малих і великих, дружніх і працьовитих. Як могутня ріка бере силу з маленьких джерел, так і наш народ збагачується маленькими родинами, сім’ями. Вивчаємо, шануємо свій народ, його мову, землю свою, рідний край, бо ми – частинка всього цього нам рідного і близького.

      Своїми прекрасними малюнками заповнюється стенд «Світ очима дітей», це говорить про фантазію та любов до рідної України дітей нашої школи.

      Нехай наші славні родини примножуються, розцвітають, зберігають свої традиції та передають їх від роду до роду, від покоління до покоління! Шануймося, бо ми того варті!

Центр виховної роботи

Наша дитяча організація «Гілки калинові» заснована у 2001 році, вона є добровільна, самодіяльна громадська організація. Об’єднує дітей на основі добровільності, згоди  і рівноправності.

         Дружина «Гілки калинові» налічує 96 членів які об’єднуються у 7 загонів-гілочок.

         Гілочка доброти.

         Гілочка трудівниця.

        Цвіт калини.

        Гілочка пам’яті.

        Гілочка радості і здоров’я.

         Гілочка народної мудрості.

         Зелена гілочка.

Всі гілочки загони мають свій девіз, завдання та мету.

У 2002 році за успіхи дружина «Гілки калинові» зайняла перше місце, про що і свідчить грамота.

         Дружина має свій девіз, символи, атрибути, закони.

         При дружині працюють творчі майстерні.

         Гурток: «Юні екологи», «Мазурочка».

         Активно включились діти у волонтерський рух. В школі діє  штаб «Волонтер», яким керує учениця 9-Б кл. Комар Наталія.  Діти поділені на загони у яких є підшефні самотні, літні люди.

         Належне місце у школі займає і шкільна республіка «ТЕМП», якою керує президент Дубинець Леся зі своєю радою міністрів.