Маршрут походу: с. Корост - урочище Білі береги біля р. Горинь, за 4 км на Південний схід від с. Корост Сарненського району Рівненської області.

Групове спорядження: намет, карта місцевості, планшет, ліхтарик, відро, сокира, саперна лопатка, кухонний ніж, чайник, сковорода, чер­пак, сірники, ножиці, кухонний рушник, мотузка, аптечка, фотоапарат, шпильки, нитки, голки, мило, ремонтний набір, свічки, дратва, плос­когубці тощо.

Індивідуальне спорядження: рюкзак, спальний мішок, кухоль, ложка і миска, фляга для води, складний ніж, компас, годинник, ліхта­рик, свічка, накидка від дощу, труси, майка або футболка, дві пари шкарпеток, легкий светр, сорочка, штормівка.

План проведення триденного походу

І день

1. Організація групи.

2. Виїзд.

3. Проведення бесіди про правила техніки безпеки під час походу.

4. Розбивання наметового містечка.

5. Обід.

6. Акція «Молодь – за чисте довкілля» (прибирання території відпочинку).

7. Конкурс «Фітотерапевт».

8. Вечеря. Конкурс на кращу страву з використанням місцевих дарів природи.

9. Екофестиваль «Пісні біля багаття» (декламація віршів, приказок, прикмет, прислів’їв, загадок екологічного змісту).

         ІІ день  

1. Підйом.

2. Ранкова зарядка.

3. Сніданок. (Під час сніданку оголошуються конкурси для команд КВК).

4. Акція «Ми – за здоровий спосіб життя» (турнір з міні-футболу).

5. Обід.

6. Збирання гербарію місцевих видів флори. Розповіді про представників Червоної книги України.

7. Вечеря.

8. Екологічний КВК (конкурси для команд: 1) привітання; 2) пантоміма; 3) музичний конкурс; 4) домашнє завдання).

         ІІІ день

1. Підйом.

2. Ранкова зарядка.

3. Сніданок.

4. Конкурс «Кращий рибалка» (враховується не тільки кількість виловленої риби, а також знання її видової належності та біології життя).

5. Обід. Конкурс на кращу рибну страву.

6. Конкурс на кращий слоган по охороні довкілля. Розвішування кращих слоганів на території відпочинку.

7. Збирання наметового містечка.

8. Від’їзд.

         Після походу учням можна запропонувати оформити у школі стінгазету про перебування у поході.

Додаток 1

Поради учасникові походу

1. Перед тим, як вирушити в дорогу, перевірте за списком споря­дження і покладіть його в рюкзак (важкі предмети на дно, м'які речі — до спини, легкі — зверху, під клапан — найбільш потрібні речі). Кожна річ у рюкзаку повинна мати своє місце.

2. Щоб шкіряне взуття під час походу було м'яким і не промокало, змастіть його риб'ячим жиром або рициновою олією.

3. У сирому вигляді можна пити лише джерельну воду. Воду з річки, струмка, колодязя потрібно знезаражувати. Для цього в неї слід додати 2—3 краплі йоду або 2—3 кристалики пер­манганату калію. Можна також прокип'ятити воду. Під час руху воду бажано не пити, у крайньому випадку — прополоскати рот водою.

4. Для розпалювання вогнища в будь-яку погоду треба мати таб­летку сухого спирту або недогарок свічки. Розпалюйте багаття на галявині, на березі річки або водойми. Обране для цього місце розчистіть, зніміть на площі до 1 м² лопатою дерн і складіть його неподалік травою вниз. Залишаючи стоянку, загасле багаття за­лийте водою і засипте землею, а зверху вкрийте раніше знятим дерном.

5. Під час багатоденних походів необхідно уникати переходів у спе­ку. Рухатися краще зранку або надвечір.

6. Під час вибору місця для ночівлі головне — безпека стоянки, наявність води і дров. Краще всього зупинятися в спеціально органі­зованих для туристів місцях.

7. Почорнілий, закопчений казанок можна почистити хвоєю або жмутиком трави хвоща.

8. Щоб відігнати гнус, підкиньте у багаття ромашку або полин. Перед входом у намет повісьте жмут полину або пижма.

9. Якщо ви травмувалися, а бинт відсутній, промийте листок по­дорожника і прикладіть його до ранки. Він спинить кров і змен­шить біль.

10. Дізнатися про погоду можна по радіо, а також скориставшись народними прикметами.

Додаток 2

Школа виживання

Плануючи обід, пам'ятайте, що фрукти, червоне м'ясо, солод­ка вода і десерти в сиропі послу­жать запрошенням до столу для ос, бджіл і шершнів.

Якщо все ж небажаний гість в'ється навколо вас, не робіть різких рухів — оси і бджоли їх не люблять; краще спровадьте кома­ху м'яким змітаючим або від­штовхуючим жестом.

Якщо вас усе-таки вжалила комаха-охолодіть уражене місце хо­лодною примочкою.

Якщо вас ужалила бджола, обе­режно видаліть жало кінчиком ножа або нігтями; не давіть кривдника або те, що від нього залишилося, — отрута може проникнути глибше.

Якщо біль не стихає, застосуй­те місцевий знеболювач, наприк­лад мазь бензокаїну; добру служ­бу послужать і антигістамінні препарати.

Якщо спостерігається загаль­на алергічна реакція, або якщо трапилися численні укуси в голо­ву та руки, негайно зверніться до лікаря, оскільки може настати небезпечна для життя системна алергічна реакція, яка супрово­джується масовим набряком.

Якщо ж ви підчепили кліща-вхопіть кривдника яко­мога ближче до голови і повільно та рівномірно тягніть, не нама­гаючись різко висмикнути або ви­крутити його. Якщо кліщ не піддається, нанесіть перметрин на шматочок вати і намажте безпо­середньо обидві сторони тулуба кліща. Почекайте 15 хвилин, потім знову спробуйте витягти паразита. Витягнувши його, уваж­но огляньте ранку — чи не залишилися там частини щелеп? Про­мийте ранку водою з милом і на­кладіть антисептик. Якщо в місцевості, де ви підчепили кліща, реєструються випадки кліщового енцефаліту, упакуйте кліща в поліетиленовий пакетик або баноч­ку з ваткою, змоченою спиртом, для аналізу на випадок, якщо ви­явиться захворювання.

Якщо вас вжали­ла змія, заспокойтесь. Ви по­винні перебувати у фізичному спокої, місце укусу потрібно по­вністю іммобілізувати і розташу­вати так, щоб воно опинилося нижче від серця. Зніміть годин­ник, каблучки і взагалі все, що може перешкодити циркуляції, якщо почнеться набрякання. Промийте рану. Виміряйте коло ушкодження навколо укусу та в кількох точках між укусом і сер­цем і слідкуйте за поширенням набряку. Не надрізайте рану і не намагайтеся висмоктати отруту. Не вживайте знеболювальних за­собів. Не прикладайте лід і не за­нурюйте рану в холодну воду. Не накладайте джгут. Не вживайте ал­когольних напоїв. Терміново зверніться за допомогою до лікарів.

При невеликій дозі укус болить, свербить, уражене місце набуває синьо-чорного ко­льору, іноді по його краях утво­рюється пухир. При ураженні се­реднього ступеня додаються на­бряк, що підіймається по ураженій кінцівці до серця, оніміння та опу­хання лімфовузлів. При важкому ураженні можуть спостерігатися стрибки в серцевому ритмі (пульсі) та частоті дихання, загальна на­бряклість, затуманення зору, го­ловний біль, запаморочення, пітливість і озноб, можлива смерть.

Додаток 3

Збирання та гербаризація рослин

Збирання та сушіння квіткових рослин

Збирати рослини для гербарію необхідно в суху погоду, оскільки мокрі рослини погано сохнуть, чорніють і покриваються цвіллю. Рослини повинні бути здоровими, з типови­ми для певного виду ве­гетативними та генератив­ними органами, не по­шкоджені хворобами і шкідниками.

Трав'янисті рослини збирають у фазі цвітіння з усіма надземними (стеблами, листками, квітками) і підземними (бульбами, цибулинами, корене­вищами, коренями) органами, а також з плодами, якщо без них не­можливо визначити вид (Капус­тяні, Зонтичні, Осокові тощо).

Рослини невеликих розмірів необхідно викопати, обтрусити з коренів землю і закласти в прес для сушіння кілька екземплярів одного виду.

Водні рослини збирають за допомогою цупкого паперу, який підводять під зану­рену у воду рослину і на ньому обережно виймають її з води. По­тім дають воді стекти, а аркуш із прилиплою рослиною кладуть у прес.  

З дерев і кущів зрізають гілки з листками, квітками та (за їх на­явності) плодами.  

Плауни, хвощі та папороті зби­рають зі спорангієносними лист­ками й колосками. У деяких хво­щів плідні стебла дуже відрізня­ються від неплідних, тому для гер­барію необхідно збирати як спо­роносні, так і вегетативні пагони.

Осоки необхідно збирати як під час цвітіння, так і під час пло­доношення з недозрілими плода­ми (достиглі плоди в гербарії лег­ко обсипаються).  

Зібрані рослини разом із ро­бочою етикеткою закладають у гербарну папку. На правій поло­вині аркуша паперу розправляють рослину так, щоб листки не пере­кривали один одного, а квіти не були зморщеними або зігнутими. На етикетці записують:

а) наукові (латинську та ук­раїнську) назви родини, роду та виду, а якщо вони невідомі, то їх вказують пізніше, після визначен­ня рослини;

б) місцезнаходження (область, район, село);

в) екологічні умови зростання (у лісі, на болоті, луках, на узбіч­чі дороги, галявині лісу, на кру­тосхилі балки тощо);

г) число, місяць, рік збирання;

д) хто зібрав і визначив рослину.

Рослини сушать у пресах. На обидві рами преса кладуть по кілька аркушів газетного паперу (про­кладки), а потім на одну з них з гербарної папки переносять ар­куші з рослинами, чергуючи ко­жен з них з двома-трьома про­кладками. В один прес закладають 20—25 гер­барних аркушів.

Висушеними вважаються рос­лини, що втратили гнучкість, але ще зберігають пружність. Недосу­шувати, як і пересушувати рос­лини не потрібно — у першому випадку вони псуються (чорні­ють, покриваються цвіллю), у другому — легко ламаються, ста­ють крихкими.

Оформлення гербарію

Висушені для гербарію росли­ни монтують на гербарних аркушах, які заготовляють з білого щільного паперу розміром 42 х 28 см. На одному аркуші розміщують один або кілька окремих рослин одного виду. Рослина прикріплю­ється так, щоб стебла були спря­мовані догори, а корені донизу і не виступали за межі аркуша. Товстіші частини рослин (осно­ва стебла, кореневища тощо) при­шивають до аркуша білими нит­ками, а тонші й ніжніші (листки, квітконіжки, квітки) приклеюють вузькими (2 мм) смужками папе­ру. Для цього використовують клей ПВА.

До кожного гербарного арку­ша прикріплюють постійну ети­кетку розміром 13 х 7 см, у яку переносяться відомості з робочої етикетки.

Гербарій необхідно охороня­ти від вогкості, пилу, шкідливих комах, тертя, час від часу пере­сипати нафталіном, тримати в сухій закритій шафі, папках або коробках. Щоб запобігти псуван­ню рослин, приклеюють тонкий аркуш паперу, кальку або поліетиленову плівку, якими закри­вають рослини.

Додаток 4

Спорядження для збирання і гербаризації рослин

1) гербарна папка для закла­дання рослин, яку можна зроби­ти з твердого картону або фанери розміром приблизно 32 х 45 см і скріпити тасьмою;

2) газетний або обгортковий папір (не проклеєний), який на­різають за розміром гербарної пап­ки у формі так званих сорочок;

3) копач або широка стамеска для викопування рослин;

4) садовий або звичай­ний ніж для зрізування окремих частин рослин;

5) кишенькова лупа;

6) ботанізирка (можна замінити коробкою або кошиком) для збирання мохів, лишайників, пло­дових тіл грибів;

7) записник з простим олівцем на мотузці;

8) пакетики для насіння;

9) компас і план міс­цевості;

10) прес для сушіння рослин.